Полная версия

Главная arrow Финансы arrow Аналіз ринку електронних грошей у розвинутих країнах світу

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

Особливості розвитку ринку електронних грошей у країнах із перехідною економікою

Необхідно наголосити на певних відмінностях у розвитку систем електронних грошей в країнах із перехідною економікою порівняно з розвинутими країнами світу. Зокрема, в Україні, Росії та Казахстані значного поширення набули он-лайнові серверні системи електронних грошей на програмній основі, а систем на картковій основі майже немає. У світі співвідношення протилежне: як уже мовилося, 90% ринку електронних грошей працює на базі карток і лише 10% - на програмній (мережевій) основі. На нашу думку, це пояснюється тим, що в економічно розвинутих країнах упродовж багатьох років великою популярністю користуються пластикові картки і добре налагоджена інфраструктура для їх використання. Крім того, переважне право на емісію, обслуговування обігу та погашення електронних грошей законодавство надає фінансовим установам. Отже, базою для поширення електронних грошей у розвинутих країнах були платіжні картки. В Україні та інших країнах із перехідною економікою головним стимулом для появи систем електронних грошей стало стрімке поширення Інтернету й можливість оплачувати товари і послуги через його мережу. Оскільки традиційні платіжні картки (дебетові та кредитні) у цих країнах ще не набули такого поширення, як у розвинутих, виникла об'єктивна необхідність у новому платіжному засобі для використання в електронній комерції. Так з'явилися (спершу на російському ринку, а пізніше й на українському) такі відомі платіжні системи, як Вебмані Трансфер (WebMoney Transfer) та Пейкеш (PayCash) (сьогодні в Росії - “Яндекс.Деньги”, а в Україні - “Інтернет.Гроші”). Емітентами електрон них грошей у країнах із перехідною економікою, якправило, є небанківські електронні платіжні системи. За даними Національного банку, на 1 квітня 2009 року в Україні емітовано всього 55 тис. карток з функцією електронних грошей, тобто 0.18% від кількості всіх випущених українськими банками платіжних карток. Картки з функцією електронних грошей в Україні паралельно інтегровані з дебетовою або з кредитовою функцією. За підрахунками експертів, у 2007 р. загальний обсяг операцій за всіма системами електронних грошей на мережевій основі в Україні становив близько 800 млн. доларів США, а за перше півріччя 2008 року - 850-900 млн. доларів США.

Зазначимо, що характерною особливістю ринку електронних грошей України є запровадження у листопаді 2004 року8 Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП), заснованої на смарт-картках, які потенційно можуть бути носіями електронних грошей. Це дуже позитивний фактор, проте, на жаль, дана система не набула значного поширення. Досвід Сінгапуру свідчить, що на сучасному етапі для успішного розвитку систем електронних грошей украй необхідна державна підтримка. Визначальними чинниками, які стримують поширення систем електронних грошей у країнах із перехідною економікою, є: 1) низький рівень розвитку високих технологій і телекомунікаційної інфраструктури; 2) відносно низький рівень життя; 3) не завжди ефективне регулювання і нагляд за фінансовим сектором та слабка фінансова дисципліна учасників ринку; 4) низький рівень довіри населення до банків;5) безініціативність комерційних банків. Разом із тим незначне поширення класичних розрахункових систем та паперових безготівкових платіжних інструментів у країнах із перехідною економікою може послужити стимулом до розвитку систем електронних грошей.

 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>