Полная версия

Главная arrow Финансы arrow Аналіз типових схем фінансування ворожого поглинання підприємств (Hostile take over financing)

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

Приклади ворожого поглинання

До ворожого поглинання можна ставитися по-різному. З одного боку, його можна вважати приходом ефективного власника, який, на відміну від існуючого, зможе дати раду майну та товариству загалом. З іншого боку, воно іноді виглядає як «відбирання» бізнесу в осіб, котрі бажають працювати, але, на жаль, не вміють - і тоді таких горе-власників стає шкода, а поведінка «поглиначів» різко засуджується. З численних публікацій на цю тему можна дійти одного загального висновку: поглинання, особливо вороже, слід регулювати. На особливу увагу заслуговує його найбільш негативний різновид - рейдерство.

Але, на жаль, в Україну рейдерство прийшло не із Заходу, а зі Сходу - з відповідним російським колоритом початку 90-х років - епохи дикого нагромадження первинного капіталу. Як наслідок, з'явився поділ рейдерства на "біле", "сіре" й "чорне". «Білі" діють винятково за законом. Прагнучи захопити ласий шматок, "білі" рейдери йдуть на воістину фантастичні, але цілком законні виверти, аби підірвати економічне становище підприємства. "Сірі" використають сумнівні методи, балансуючи на межі законності. Вони цілком можуть застосувати подвійний реєстр або фальсифікувати результати виборів зборів акціонерів. "Чорні" не гребують навіть використанням силових методів, хоча їхні головні інструменти - підкуп чиновників і підробка документів".

Історію українського рейдерства умовно можна поділити на два періоди. Перший період охоплює час від початку 90-х років до початку 2000-х. У цей час Україна стає незалежною, відбувається перехід країни на ринкові відносини, визначаються політичні центри, створюються злочинні угрупування. Така сама ситуація склалась в більшості пострадянських країн. Захоплення підприємств здійснювалось відкрито кримінальним шляхом, досить часто - із застосуванням фізичного насильства. Правовий нігілізм супроводжувався нехтуванням правами людини, правопорядку країни. З часом ситуація стала змінюватись: було прийнято низку нормативних актів, економічна обстановка поліпшувалась, в країні відбувалась, хоча і не на належному рівні, боротьба з корупцією, знижувалась криміногенна обстановка. Особливістю цього періоду є відсутність вибору.

Другий період триває понині з початку 2000-х років. Цей період характеризується напівзаконним загарбанням підприємств, більш легальними методами боротьби, активним протистоянням рейдерству. Хоча експерти не схильні вбачати "руку" російських спецслужб у хвилі рейдерства, що прокотилася Україною, у Росії випадки корпоративного захоплення підприємств поширені значно більше, ніж у нас. Перебуваючи з робочим візитом у Дніпропетровську 13 жовтня минулого року, глава українського уряду заявив: "У російських бізнесменів є досвід ведення фінансово-промислових війн, і вони прагнуть перенести цей досвід в Україну". З подібним явищем зітнулися свого часу всі країни з перехідною економікою. Наприклад, у сусідній Польщі рейдерство на початку 90-х рр. іменувалося "торпедуванням".

Структуру рейдерства можна представити таким чином. Рейдерів умовно поділяють на "білих", "сірих", та "чорних". Українське рейдерство за своєю структурою, методами захоплення і дією, багато в чому схоже з російським. Експерти вважають, що на українському ринку сьогодні збільшується кількість російських рейдерів. На межі 2005-2006 рр. в Україні були присутні п'ять великих рейдерських структур, то на сьогодні ситуація змінюється. Інші експерти вважають, що протягом півріччя до 50 % рейдерського ринку України буде захоплено російськими загарбниками.

Рейдерство - популярний та широко вживаний термін в нинішньому лексиконі не лише економістів та юристів, а й спеціалістів з інших галузей. Рейдерство стало новим, високоприбутковим бізнесом з середнім рівнем окупності 200-300 %. Щодня в засобах масової інформації, в мережі Інтернет з'являються нові повідомлення про незаконні спроби захоплення все нових підприємств. Рейдери інсценують бізнес-конфлікт з метою перехоплення керівництва підприємством. Багато підприємств, які зазнали рейдерських атак, знаходяться в режимі “бойової готовності” - постійна охорона, колючий дріт, заблоковані входи. Ось неповний перелік найбільших вітчизняних підприємств, яких атакували рейдери протягом останніх років: ВАТ “Броварський завод будівельних конструкцій”, ВАТ “Агрофірма “Провесінь””, АТВТ промислово-торговельна фірма “Сувенір”, ВАТ “Столичний”, ЗАТ “Допсок”, ЗАТ “ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона”.

Минулий рік відзначився сплеском рейдерської активності. Так, за висновком Експертної Ради Антирейдерского союзу підприємців України за 2008 рік відбулося більше 2500 рейдерских захоплень. Основними чинниками такого сплеску можна вважати світову економічну кризу та продовження внутрішнього довготривалого протистояння у вищих ешелонах влади. Зниження попиту на промислову продукцію, зупинка експортно-імпортних операцій призвели вітчизняні підприємства до практичної зупинки. Але насамперед, вони зробили їх беззахисними та нестійкими у фінансовому плані і, відповідно, ласим шматком для рейдерів. Схеми захоплень підприємств у 2008-му році у порівнянні з минулими роками мало чим відмінні. Рейдери у своїй діяльності продовжують використовувати практично однаковий та широкий спектр дій: тиск на окремих акціонерів, підкуп менеджерів, посадових осіб; створення штучних боргів, підробка статутних і інших документів; силове захоплення підприємства за допомогою підрозділів органів внутрішніх справ, часток охоронних структур, купівля судових рішень, підміна реєстратора тощо. Зокрема, були піддані рейдерським нападам м'ясопереробні підприємства ВАТ "Пирятинський м'ясокомбінат", ВАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат", ВАТ "Ватутинський м'ясокомбінат", ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат", ТОВ "Бахмач-М'ясо", АТЗТ "РИТМ" (обладнання для м'ясопереробних заводів); хлібокомбінати ВАТ "Сумський хлібокомбінат", ВАТ "Житомир Хліб"; агропереробні підприємства ТОВ "Лан",ТОВ "Кившовата-Агро"; підприємства харчової промисловості ВАТ "Олейна", ВАТ "Комбінат Придніпровський -Злагода". Відбулося силове захоплення адміністративного й виробничого корпусів ВАТ ХК "Весна".

Цікавить рейдерів і галузь фармацевтики. Про незаконну скупку акцій повідомили ЗАТ НВЦ “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод”, ЗАТ “Дарниця”, ВАТ “Фармак”. Активні рейдери в галузі машинобудування, якій притаманні великі земельні площі. Силового захоплення зазнали: ЗАТ ”Миколаївський машинобудівний завод”, КП ”Київтрактордеталь”, Чорноморський суднобудівний завод. Рейдерів цікавлять не лише виробничі підприємства, вони проявляють активний інтерес до музеїв, санаторіїв, торгових центрів, зоопарків, кінотеатрів та інших культурних одиниць.

У давнину в англомовних країнах рейдерами називали морських піратів. Сьогодні це люди, які прагнуть заволодіти чужим майном незаконними методами (з англ. raid - наліт, raider -грабіжник). Сьогодні українська практика рейдерських атак значно відрізняється від зарубіжної.

Якщо в розвинутих країнах рейдерство пройшло вже певні етапи свого розвитку і стало цілком легальним бізнесом, коли рейдери скуповують великі пакети акцій без публічного звернення до акціонерів, то в Україні рейдери віддають перевагу не купівлі підприємств, а їх силовому захопленню, часто з використанням насильства та кримінальних методів.

На жаль, в Україні відсутня офіційна статистика рейдерських атак. Хоча Українська спілка промисловців та підприємців стверджує, що протягом останніх трьох років жертвами рейдерів стали понад 3 тисячі підприємств. За іншиими джерелами, незаконних атак зазнало близько 4 тисяч підприємств. Рейдери поділяються на білих, чорних, сірих і диких. Біле рейдерство притаманне країнам з розвинутою ринковою економікою. Воно є більш законним і спрямоване на офіційну купівлю підприємств. Біле рейдерство підвищує ефективність бізнес-процесів та ліквідує неефективний менеджмент. Чорні та сірі рейдери використовують силове захоплення, підробку документів, шантаж. Рейдери діють як у власних інтересах, так і на замовлення третіх осіб. Зазвичай рейдер отримує від 20 до 50 % від вартості проекту.

До замовлення та організації рейдерських дій, що призводять до перерозподілу власності, вдаються деякі фінансово-промислові групи України. Зокрема в рамках експертного опитування “Центру дослідження корпоративних відносин”, бізнес-групу “Приват” назвали найбільшим українським рейдером. За нею йде група “Фінанси та кредит” та “Альфа-груп”.

Розглянемо одну з найбільш масштабних рейдерських атак за останні роки, яка набрала широкого резонансу. Це спроба захоплення львівського підприємства “Провесінь”, яке займається вирощуванням свіжих овочів, роздрібною та гуртовою торгівлею. Київські рейдери почали загарбувати ВАТ “Агрофірму “Провесінь”” з серпня 2006 року. Незаконно роздобувши реєстр акціонерів, на вересень місяць в руках рейдерів було сконцентровано 12% акцій, з них 4 % - куплених в міноритарних акціонерів. Метою атаки були 100 гектарів землі. Щоб паралізувати роботу агрофірми, рейдери подають на неї в суд у багатьох містах України. Внаслідок цього протягом двох місяців підприємство отримало понад 30 позовів до суду. Розпочався процесс відчуження земельної ділянки вартістю 25 млн. доларів, що належить підприємству “Провесінь”. Рейдери планували побудувати на цій ділянці житловий комплекс. Як наслідок, роботу втрачають 530 працівників агрофірми. Загарбники, володіючи потужними фінансовими ресурсами, вклали в атаку понад 3 млн. доларів. Внаслідок проведеного розслідування був доведений факт зловживання службовим становищем керівником агрофірми “Провесінь”, а саме - шахрайське заволодіння майном підприємства. Напередодні 2008 року акціонери більшістю голосів переобрали голову правління товариства. Проте колишнє керівництво продовжує перешкоджати новообраному голові правління виконувати свої обов'язки. Керівництво та працівники агрофірми перебувають в постійній готовності до повторної рейдерської атаки.

Класичним прикладом відпрацьованої тактики рейдерського захоплення (так званого, «каскадного» методу), може слугувати спроба атаки на Харківське підприємство «Імтокс». Спеціалізація підприємства - унікальні металоконструкції для не менш унікальних будинків Москви та інших столиць колишніх союзних республік. У перші роки здобуття Україною незалежності «Імтокс» став акціонерним товариством, а працівники - акціонерами. Підприємство розвивалось, і міноритарні акціонери вже не безпідставно мріяли про дивіденди, але в їхні плани втрутилися «недружні поглиначі», тобто рейдери. Один з міноритарних акціонерів, який володів 0,03 % акцій статутного капіталу і пробув у рангу акціонера всього два дні, встиг звернути ся до суду з позовом про виплату 170000 гривень дивідендів. Події розвивалися з блискавичною швидкістю. Природно, що з метою забезпечення позову суд наклав арешт на нерухоме майно «Імтокса» і його банківські рахунки. Забезпечення позову було скасовано в апеляційному порядку, однак одразу в іншому районному суді м. Харкова з'явився новий позов, в якому позивач вимагав повернути йому слюсарний верстат, який нібито був переданий ним підприємству за усним договором. Позивач також вимагав накладення арешту на майно. Крім того, в господарському суді також з'явилась заява про забезпечення позову в справі за позовом орендаря, з яким «Імтокс» нібито збирав ся укласти угоду купівлі-продажу нерухомості. У суді, втім, представники позивача не з'являються - існують лише заяви про забезпечення позовів. У цей самий час дрібні акціонери «Імтокса» стали одержувати пропозиції про продаж акцій. За сертифікат на 21 акцію пропонували близько 100 доларів. У результаті протягом 2-х місяців скупник придбав більше 10 % акцій. Всі ці акції були зареєстровані на одну особу, після чого ця людина, не довівши своє рішення до відома правління підприємства, звернулася до реєстратора і подала заявку на проведення декількох позачергових зборів акціонерів. Хронологія проведення зборів була такою: 2 березня - збори в Івано-Франківську, 5 березня - у Макіївці, 6 березня - в Києві, 7 березня - в Сімферополі, 9-го - знову в Макіївці, 12-го - знову в Івано-Франківську. Тобто у випадку з «Імтоксом» були використані практично всі методи, які можливі при захопленні чужої власності. Тут є все - за винятком кримінальної відповідальності за подібні дії.

Судове протистояння співвласників ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго", що закінчилося силовим захопленням приміщень підприємства й визнанням законним призначення в. о. гендиректора "Днепроблэнерго" Андрія Мартинюка. 30 квітня невідомі особи, що представилися співробітниками компаній "Бізнес-Інвест", "Укрнафтогаз" та інших структур, під прикриттям приватної охоронної фірми "Б.О.Г." спробували провести незаконні збори акціонерів, організувавши імітацію реєстрації власників акцій "Дніпрообленерго" під відкритим небом. Наступним кроком стала фабрикація ряду документів і широке поширення інформації про нібито зміну, що відбулася, наглядової ради й переобранні дирекції підприємства.

  • 6 травня представники новоствореної під відкритим небом наглядової ради ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго", спробували незаконно ввійти на територію компанії. Невідомі особи, які назвалися представниками НАК "ЕКУ", відмовилися надати свої посвідчення й пояснити мету свого візиту.
  • 25 липня до будинку компанії у Дніпропетровську під'їхали автобуси, з яких вийшло 60-70 співробітників охоронної фірми "Безпека. Охорона. Гарантія" (входить у групу "Приват"), а також представники виконавчої служби Шевченківського району міста Запоріжжя й Управліннявнутрішніх справ у Дніпропетровській області. Зрізавши ворота й відтіснивши охорону "Дніпрообленерго", вони увірвалися в адміністративну будівлю. 75% акцій належать НАК "Енергетична компанія України" (ЕКУ), 15,9% - компанії Lаrva Investments Limited (Кіпр), 9,1% - міноритарним акціонерам.

Інформаційна атака на ЗАТ "Промінвестбанк". Група акціонерів Промінвестбанку почала збір підписів підзверненням до президента України із проханням втрутитися в їхній конфлікт із керівництвом банку й не допустити збільшення його статутного капіталу. Відповідно до тексту документу, більше 20 акціонерів не були допущені на загальні збори банку, на яких розглядалося питання проведення додаткової емісії ПІБу. Крім того, Господарський суд Києва заборонив ДКЦПФР реєструвати додатковий випуск акцій банку, за підсумками якого передбачається збільшення його капіталу в 3,1 рази, або на 430 млн грн, - до 630,175 млн грн. У свою чергу, банк заявляв, що зазначена група акціонерів через ЗМІ намагається нав'язати суспільству так звані "особливі права" міноритариїв. ПІБ також відзначав, що зріст капіталу йому необхідний для нарощування кредитування великих галузей промисловості. Далі розпочалися масові закиди про банкротство фінансової установи призвели до паніки вкладників банку, припиненню проходження платежів, виплат депозитів, введенню тимчасової адміністрації в банку й подальшого продажу банку. НБУ на підтримку ПІБа виділив 1 млрд. гривень та ввів тимчасову адміністрацію в банк та наклав мораторій на видачу вкладів.

Правління Промінвестбанку заявило, що проблеми ПІБу створила група осіб, яким не вдалася купівля банку і які скупили в дрібних акціонерів 4-5% акцій фінустанови. 11 листопада австрійський холдинг Slav AG придбав 68% акцій Промінвестбанку.

Спроба сторонніх осіб заволодіти мажоритарним пакетом акцій ВАТ "Квазар". За підсумками судового розгляду, вищий господарський суд у листопаді 2008 року, зобов'язав реєстратора відновити в правах дійсного власника цінних паперів - компанію "КМ Секьюр". Рішення дотепер не виконане. У той же час, рейдери перереєстрували ВАТ "Квазар" з Подільського в Печерський район міста Києва, тим самим одержавши право розпоряджатися банківськими рахунками підприємства та іншим його майном. Спроби з захоплення "Квазар" розпочалися ще з початку 2007-го року. Тоді рейдери пропонували дрібним акціонерам продати акції. Таким чином вони назбирали більше 7% акцій. Згодом, правління підприємства вирішило зібрати законні збори акціонерів для передачі реєстру інший компанії-реєстраторові. Але різні районні суди, що не мають ніякого відношення до Києва, протягом півтора років прийняли шість рішень на користь рейдерів. Ці вердикти під надуманими приводами забороняли проводити збори акціонерів. У підсумку зовсім "ліві" люди сфабрикували документи на право володіння 47,5% акцій.

SABMiller -- друга пивоварна компанія світу -- оголосила про придбання 99,84% акцій ЗАТ «Сармат». Четвертий за розміром український виробник пива входить до групи «СКМ» Рината Ахметова -- на його частку припадає близько 8% українського пивного ринку (в натуральному виразі). Експерти оцінюють активи Сармату приблизно в $130 млн. Угода ще не закрита -- сторони чекають схвалення Антимонопольного комітету. В АМК немає формальних причин заборонити продаж ЗАТ «Сармат», а SABMiller -- купити. Британці не мають виробничих потужностей в Україні, тож поглинання ними української компанії не може призвести до монополізації пивного ринку. СКМ кілька років підшукувала покупця для свого непрофільного активу, вирішивши зосередитися на перспективніших бізнес-напрямах. Серед потенційних покупців крім SABMiller були Heineken і Baltic Beverages Holding. Сармат уже окупив інвестиції в пивні активи -- придбання заводів, їх модернізацію. Вигідніше продати актив сьогодні і вкласти кошти в інші проекти. Сармат останнім часом не тішив своїх власників. З 2005 року ринкова частка компанії зменшилася приблизно на 5 відсоткових пунктів. 2007-й ЗАТ «Сармат» закінчило зі збитком у розмірі $32 млн. Одна з основних причин зниження частки компанії у загальному продажу пива -- скорочення витрат на просування. У 2006-му керівництво ЗАТ зменшило обсяги реклами приблизно з 14 до 10% сумарного рекламного бюджету українських пивоварів. Але це вже наслідок провалу стратегічного плану Сармату -- недружнього поглинання київської Оболоні, одного з лідерів ринку.

Експерти вважають, що до 2009-2010 років SABMiller зможе наростити сарматівську частку на кілька відсоткових пунктів -- до 9-10% ринку, але увійти до трійки лідерів українського ринку пива британцям уже не вдасться. У сусідній Росії SABMiller працює з 1998 року. Її частка на тамтешньому ринку, за даними Бізнес Аналітики, у 2007-му збільшилася до 9,8%. Досягти таких самих показників на висококонкурентному українському ринку буде нелегко. САН ІнБев -- головний конкурент SABMiller у світі -- працює в Україні з 1996 року і контролює понад 38% вітчизняного ринку пива. Baltic Beverages Holding за більш ніж 10 років відвоювала близько 20% ринку. Однак, вийшовши на український ринок на 12 років пізніше від основних конкурентів, SABMiller не залишиться у програші. Продаж пива у нашій країні збільшуватиметься на 10-15% ще протягом кількох років. Щорічний обсяг ринку в цінах виробників перевищить $2 млрд уже в 2008-му. Навіть 8-10% ринку, на які може розраховувати SABMiller у 2009-2010-му, щороку приноситимуть британцям $160-200 млн виручки. Можливість економії на масштабах, від закупівлі сировини до оптимізації бізнес-процесів, дозволить українському підрозділу SABMiller вийти в операційний нуль уже в 2009-му. А з огляду на нинішній оборот внутрішнього ринку та обсяги продажу Сармату можна припустити, що вітчизняний актив окупиться за 5-7 років.

Усю принадність новітніх методів рейдерів нещодавно відчула на собі перша в СНД приватна титанова компанія "Фіко", що розташована у Києві. Наприкінці березня невідомі викрали директора ТОВ Віктора Федорова, і до цього часу немає жодної інформації ні щодо його місцеперебування, ні щодо вимог викрадачів. За кілька днів було вчинено напад на головного бухгалтера фірми - власницю частини статутного капіталу. Спочатку її колеги розцінювали цей інцидент як спробу заволодіти печаткою підприємства, але останні події дають підставу стверджувати саме про замах на життя жінки. Певна річ, історія на цьому не скінчилася. Далі на завод увірвалися близькочотирьох десятків озброєних осіб і в супроводі юристів фірми "Гарантія" намагалися захопити офісні, виробничі та складські приміщення "Фіко". Поранивши охоронця, вони виламали двері й почали спаковувати комп'ютери, техніку, а також усю наявну документацію. У цей час постраждалим вдалося викликати міліцію, яка й зупинила рейдерську атаку та затримала "чужинців". Нині правоохоронцями вже порушено 3 кримінальні справи: за фактами нападу на головного бухгалтера, викрадення директора, а також підробки документів та спроби рейдерства. За такого "букета" залишається лише дивуватися нахабності загарбників, котрі намагаються стати повноправними власниками підприємства без жодних на те документів, зокрема, судових рішень. Поки що основні зусилля колективу фірми спрямовані на те, щоб зберегти бізнес та активи компанії, але найбільше вони переймаються долею свого керівника.

Найпоказовішим фактом популярності рейдерства у світовій практиці може стати відновлення спроб захоплення одного із найбільших вугільних родовищ - Таван-Толгой у Монголії. З російського боку заявку подала En+ Group (в консорціумі з "Реновою" та "Северсталь-Ресурсом"). Однак конкуренти є достатньо серйозними: японскі Sumitomo та Itochu, Peabody (США), Shenhua (Китай), Vale (Бразилія), Xstrata (Швейцарія) та англо-австралийскі Rio Tinto та BHP Billiton. Ще в 2006 р. "Ренова", "Северсталь" та "БазЭл" уже проявляли інтерес до участі в розробці родовища, однак домовитись із монгольською стороною так і не вдалост: влада країни оцінювала витрати на робробку у 8 млрд. дол. Зараз вже не йдеться про негайний початок проекту: таких гігантських грошових ресурсів немає у жодного російського учасника, ані у їх закордонних конкурентів. Навіть 49% акцій проекту монгольский уряд оцінює не менше ніж у $2 млрд. Спроба зіграти на майбутнє може дорого обійтись учасникам. Невиконання зобов'язань у разі виграшу аукціону може закрити доступ до монгольського ринку. Виходом може стати створення міжнародного консорціума (як це було в проектах Сахалин 1-2). До того ж в Росії також вистачає проектів, для виконання у місцевих гравців просто не вистачає коштів. Так, "Алроса" вирішила продать свої частки у «Береговом месторождении» та ЗАТ "Иреляхнефть". Цим алмазна компанія визнала свою неспроможність займатися цією сферою діяльності.

Компанії, які мають стабільне фінансування, відчувають себе у цій кризовій ситуації досить впевнено. Так, канадська Barrick Gold викупила 29% акций ЗАТ "Федорово Рисорсес". Barrick, найбільший виробник золота у світі, планував реалізувати опціон на викуп 29% акций ЗАТ "Федорово Рисорсес" (засновники - Barrick та російське геологорозвідувальне підприємство ВАТ "Пана"). Таким чимном, канадська компанія тепер може збільшити частку у "Федорово Рисорсес" з 50% до 79%.

Казахстан відмітився продажем 25% одного із найбільших казахстанських виробників енергетичного вугілля Ат "Шубаркуль". Пакет акцій купила Eurasian Natural Resources Corporation PLC ("ENRC") за $200 млн. Контрольний пакет акцій компанії залишився у власності ЗАТ "Євразійська фінансово-промислова компанія" ("ЕФПК"), приавтоної компанії, яка належить трьом акціонерам-засновникам ENRC, які спільно володіють 43,77% акціонерного капіталу ENRC.

 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>