Полная версия

Главная arrow Финансы arrow Аналіз ефективності використання та управління капіталом на підприємствах різних організаційно-правових форм

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

Методика оцінки ефективності управління капіталом на підприємстві

В системі дослідження ефективності управління капіталом найбільше розповсюдження отримали такі групи аналітичних фінансових коефіцієнтів [6; 8; 11; 28; 39]:

  • ? коефіцієнти оцінки рентабельності капіталу;
  • ? коефіцієнти оцінки капіталовіддачі;
  • ? коефіцієнти оцінки оборотності капіталу;
  • ? показники фінансової стійкості;
  • ? показники типів фінансової стійкості підприємства;
  • ? показники ліквідності та платоспроможності підприємства;
  • ? коефіцієнт фінансового левереджу;
  • ? показники середньозваженої вартості капіталу.
  • 1. Коефіцієнти оцінки рентабельності капіталу характеризують його здатність створювати необхідний прибуток у процесі господарської діяльності підприємства і визначають загальну ефективність його використання. Для проведення такої оцінки застосовують наступні показники:
    • а) Коефіцієнт рентабельності всього капіталу, що використовується, або коефіцієнт економічної рентабельності. Він характеризує рівень чистого прибутку, який генерується сукупним обсягом капіталу (що використовується) підприємства. Розрахунок цього показника здійснюють за формулою:

(1.1)

де ЧПо- загальна сума чистого прибутку підприємства, отримана від усіх видів господарської діяльності в даному періоді;

К - середня сума всього капіталу, що використовується на підприємстві в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

  • б) коефіцієнт рентабельності власного капіталу або коефіцієнт фінансової рентабельності. Він характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство. Для розрахунку цього показника використовується наступна формула:
    • (1.2)

де ЧПо - загальна сума чистого прибутку підприємства, отримана від усіх видів господарської діяльності в даному періоді;

ВК - середня сума власного капіталу підприємства в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

  • в) коефіцієнт рентабельності всього основного капіталу. Він характеризує ефективність використання всього основного капіталу підприємства, вкладеного в його необоротні активи. Для розрахунку цього показника використовують формулу:
    • (1.3)

де ЧПо - загальна сума чистого прибутку підприємства, отримана від усіх видів господарської діяльності в даному періоді;

ОсК - середня сума всього основного капіталу, що використовується, в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

  • г) коефіцієнт рентабельності оборотного капіталу. Він характеризує рівень прибутковості оборотного капіталу, що використовується підприємством. Розрахунок цього показника здійснюють за формулою:
    • (1.4)

де ЧПрп - сума чистого прибутку підприємства від реалізації продукції (операційної діяльності) в даному періоді; ОбК - середня сума оборотного капіталу, що використовується в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

  • д) коефіцієнт рентабельності позикового капіталу. Він характеризує рівень прибутковості позикового капіталу, що використовується в конкретних видах діяльності або господарських операцій. При розрахунку цього показника використовують формулу:
    • (1.5)

де ЧПд - сума чистого прибутку, що отриманий за рахунок використання позикового капіталу в окремих видах діяльності або господарських операцій;

ПК - середня сума позикового капіталу, що залучена підприємством для здійснення окремих видів діяльності або окремих видів господарських операцій;

  • 2. Коефіцієнти оцінки капіталовіддачі характеризують продуктивність (продукт капіталу) окремих видів і всієї сукупності капіталу, що задіяний в операційній діяльності підприємства, тобто в певній мірі слугує вимірником ефективності операційної діяльності підприємства. Для проведення такої оцінки використовують наступні показники:
    • а) коефіцієнт загальної капіталовіддачі. Він характеризує обсяг виробленої продукції, що приходиться на одиницю капіталу, який використовують в операційному процесі. Розрахунок цього показника здійснюють за формулою:
      • (1.6)

де ОР - загальний обсяг виробництва продукції в даному періоді;

ООсК - середня сума операційного основного капіталу підприємства, що використовується, в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

ОбК - середня сума оборотного капіталу підприємства, що використовується в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

  • б) коефіцієнт капіталовіддачі власного капіталу. Він характеризує обсяг виробленої продукції, яка припадає на одиницю власного капіталу, що задіяний в операційній діяльності підприємства. Для розрахунку цього показника використовують формулу:
    • (1.7)

де ОР - загальний обсяг виробництва продукції в даному періоді;

СК од - середня сума власного капіталу підприємства, який задіяний в його операційній діяльності в розглядуваному періоді (розрахована як середня хронологічна);

  • в) коефіцієнт капіталовіддачі основного капіталу. Він характеризує обсяг виробленої продукції, яка припадає на одиницю основного капіталу, що використовується у виробничій діяльності підприємства. При розрахунку цього показника використовують формулу:
    • (1.8)

де ОР - загальний обсяг реалізації (виробництва) продукції в даному періоді;

ООсК - середня сума операційного основного капіталу підприємства, що використовується в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

  • г) коефіцієнт капіталовіддачі оборотного капіталу. Він характеризує обсяг виробленої продукції, що припадає на одиницю оборотного капіталу підприємства. Розрахунок цього показника здійснюють за наступною формулою:
    • (1.9)

де ОР - загальний обсяг реалізації (виробництва) продукції в даному періоді;

ОбК - середня сума оборотного капіталу підприємства, що використовується, в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

  • 3. Коефіцієнти оцінки оборотності капіталу характеризують, наскільки швидко капітал в цілому й окремі його елементи, що використовуються підприємством, обертаються в процесі його господарської діяльності. Для оцінки оборотності капіталу підприємства застосовують наступні показники:
    • а) період обороту всього капіталу підприємства, що використовується, в днях. Цей показник характеризує число днів, протягом яких здійснюється один оборот власних і позикових коштів, а також капіталу в цілому. Чим менший період обороту капіталу, тим вище, при інших рівних умовах, ефективність його використання на підприємстві, оскільки кожен оборот капіталу генерує певну додаткову суму прибутку. Цей показник розраховують за формулою:
      • (1.10)

де К - середня сума всього капіталу, що використовується підприємством, в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

ОРо - одноденний обсяг реалізації продукції в даному періоді;

  • б) коефіцієнт оборотності, або швидкість обороту показує кількість повних оборотів (разів), які здійснюються оборотним капіталом за період часу, що аналізується. Із зростанням показника прискорюється оберненість оборотних засобів, а отже ефективність використання оборотних засобів покращується:
    • (1.11)

де Вр - виручка від реалізації продукції, робіт, послуг;

ОК - середня сума оборотного капіталу підприємства, що використовується, в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

  • в) тривалість одного обороту. Скорочення часу обороту призводить до вивільнення засобів з обороту, а його збільшення -- до додаткової потреби в оборотних засобах:
    • (1.12)

де Вр - виручка від реалізації продукції, робіт, послуг;

ОК - середня сума оборотного капіталу підприємства, що використовується, в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

ЗП - звітній період в днях.

г) період обороту капіталу, що використовується в операційній діяльності підприємства:

(1.13)

де ОРо - одноденний обсяг реалізації продукції в даному періоді;

ООсК -середня сума операційного основного капіталу підприємства, що використовується, в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

ОбК - середня сума оборотного капіталу підприємства, що використовується, в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

  • д) період обороту власного капіталу в днях:
    • (1.14)

де ОРо - одноденний обсяг реалізації продукції в даному періоді;

СК - середня сума власного капіталу підприємства в даному періоді (розрахована як середня хронологічна);

  • е) коефіцієнт закріплення оборотних засобів показує розмір оборотних засобів на 1 грн. реалізованої продукції:
    • (1.15)

де Вр - виручка від реалізації продукції, робіт, послуг;

ОК - середня сума оборотного капіталу підприємства, що використовується, в даному періоді (розрахована як середня хронологічна).

Прискорення оборотності капіталу сприяє скороченню потреби в оборотному капіталі (абсолютне вивільнення), приросту обсягів продукції (відносне вивільнення), а отже збільшенню прибутку. У результаті покращується фінансовий стан підприємства, закріплюється платоспроможність.

Уповільнення оборотності потребує залучення додаткових коштів для продовження господарської діяльності підприємства хоча б на рівні минулого періоду.

  • 4. Для оцінки ефективності використання капіталу підприємства розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства, які дозволяють виявити рівень фінансового ризику, пов'язаного зі структурою джерел формування капіталу підприємства, а отже і ступінь фінансової стабільності у процесі майбутнього розвитку . Для проведення такої оцінки розраховують і вивчають в динаміці наступні коефіцієнти:
    • а) коефіцієнт автономії дозволяє визначити, в якій мірі активи, що використовуються підприємством, сформовані за рахунок власного капіталу,

тобто частку чистих активів підприємства в їх загальній сумі. Розрахунок цього показника здійснюють за формулами:

  • (1.16)
  • (1.17)

де ВК - сума власного капіталу підприємства на певну дату;

ЧА - вартість чистих активів підприємства на певну дату;

К - загальна сума капіталу підприємства на певну дату;

А - загальна вартість активів підприємства на певну дату.

Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на

рівні 0,5 і означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про зростання фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових труднощів у майбутніх періодах;

  • б) коефіцієнт фінансового лівереджу. Він характеризує обсяг залучених позикових коштів на одиницю власного капіталу, тобто ступінь залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування.
  • (1.18)

де КФ - коефіцієнт фінансування;

ПК - позиковий капітал;

ВК - власний капітал;

  • в) коефіцієнт співвідношення власного й позикового капіталу, що дорівнює відношенню власних коштів до суми зобов'язань підприємства:
    • (1.19)

де Ксп - співвідношення власного і позикового капіталу;

ВК - власний капітал;

ПК - зобов'язання.

Нормальним значенням цього показника вважається значення, що перевищує одиницю.

Нерідко в аналітичній практиці використовують показник, обернений до показника фінансової стійкості -- коефіцієнт заборгованості (Кз), який показує частку позикового капіталу в загальній сумі капіталу, що використовується.

Його розраховують за формулою:

(1.20)

Відповідно позитивно оцінюється значення показника нижче одиниці;

  • г) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами, який розраховується як відношення суми власного оборотного капіталу підприємства та поточних активів (сума запасів і витрат, дебіторської заборгованості, грошових коштів підприємства і короткострокових цінних паперів):
    • (1.21)

де Квоз - коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;

ВОК - власний оборотний капітал;

ПА - поточні активи.

Нормальним вважається значення показника, що перевищує 0,1;

  • д) коефіцієнт покриття інвестицій або коефіцієнт фінансової стабільності, який характеризує частку власного капіталу і довгострокових зобов'язань у загальній сумі активів підприємства:
    • (1.22)

де Кпі - коефіцієнт покриття інвестицій;

ВК - власний капітал;

ДЗ - довгострокові зобов'язання;

А - загальна сума активів.

В аналітичній практиці прийнято вважати нормальним значення коефіцієнта, що наближається до 0,9.

е) коефіцієнт інвестування або забезпеченості власним капіталом, який

показує ступінь покриття джерелами власних і прирівняних до них коштів суми основних засобів та інших необоротних активів:

(1.23)

де Кі - коефіцієнт інвестування;

ВК - власний капітал;

ОЗ - основні засоби.

Якщо коефіцієнт інвестування більше одиниці, то це є свідченням про

достатність власного капіталу;

є) коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, який характеризує структуру капіталу, що використовується для довгострокових

інвестицій, тобто показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами і належить до них, а не до власників підприємства. Коефіцієнт розраховують як співвідношення довгострокових зобов'язань до суми власного капіталу підприємства та його довгострокових зобов'язань:

(1.24)

де Кдз - коефіцієнт довгострокового залучення;

ВК - власний капітал;

ДЗ - довгострокові зобов'язання.

Зростання цього показника в певному розумінні -- негативна тенденція, яка означає, що підприємство все сильніше залежить від зовнішніх інвесторів;

  • з) коефіцієнт короткострокової заборгованості, який відображає структуру залученого капіталу і визначається через відношення короткострокових зобов'язань до їх загальної суми:
    • (1.25)

де Ккз - коефіцієнт короткострокової заборгованості;

КЗ - короткострокові зобов'язання;

ДЗ - довгострокові зобов'язання;

и) коефіцієнт кредиторської заборгованості, який показує частку кредиторської заборгованості в загальній сумі зобов'язань підприємства:

(1.26)

де Ккрз - коефіцієнт кредиторської заборгованості;

КрЗ - кредиторська заборгованість;

КЗ - короткострокові зобов'язання;

ДЗ - довгострокові зобов'язання.

Зростання цього показника характеризується негативно. Перелік наведених показників, що використовуються для оцінки фінансової стійкості підприємств, досить місткий, тому, доцільність вибору тих чи інших показників для цілей аналізу перш за все повинна визначатися специфікою фінансово-господарської діяльності підприємства.

Аналіз фінансової стійкості підприємства дозволяє оцінити ступінь стабільності його фінансового розвитку й рівень фінансових ризиків, що створюють загрозу його банкрутства.

5. Залежно від співвідношення показників матеріально-виробничих запасів, власного оборотного капіталу та інших джерел формування запасів

можна з певною відносністю виділити такі типи фінансової стійкості.

а) абсолютна фінансова стійкість, що являє собою граничний тип фінансової стійкості. Вона задається умовою

(1.27)

де МЗ - матеріально-виробничі запаси;

ВОК - власний оборотний капітал.

Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються власним оборотним капіталом, тобто підприємство не залежить від зовнішніх

джерел фінансування;

б) Нормальна фінансова стійкість, яка гарантує платоспроможність підприємства. Вона описується виразом:

(1.28)

КК - короткострокові кредити банків і позики;

КрЗ - кредиторська заборгованість.

Наведене співвідношення відповідає положенню, коли підприємство, що успішно функціонує, використовує для покриття запасів «нормальні джерела капіталу» -- власні й залучені;

в) Нестійке фінансове становище, пов'язане з порушенням платоспроможності, при якому, однак, зберігається здатність поновлення рівноваги за рахунок джерел, що послаблюють фінансове напруження:

(1.29)

ФН - фінансове напруження.

Фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо величина залучених для формування запасів і витрат короткострокових кредитів і позикових коштів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат);

г) Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, оскільки в цій ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й кредиторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості й прострочених позик:

(1.30)

Кризовий фінансовий стан характеризується також наявністю регулярних неплатежів, за якими кризовий стан може бути класифікований наступним чином: перший ступінь - наявність прострочених позик банку; другий ступінь - наявність, крім того, простроченої заборгованості постачальникам за товари; третій ступінь - наявність, крім того, недоїмок до бюджетів, що практично межує з банкрутством.

6. Коефіцієнти оцінки ліквідності й платоспроможності характеризують здатність підприємства своєчасно розраховуватися за своїми

поточними фінансовими зобов'язаннями за рахунок оборотних активів різного рівня ліквідності. Проведення такої оцінки потребує попереднього групування оборотних активів підприємства за рівнем ліквідності:

Ліквідні -- всі оборотні активи;

Швидколіквідні -- оборотні активи без урахування суми всіх запасів;

Готові засоби платежу -- сума грошових коштів і поточних фінансових інвестицій.

Для проведення оцінки ліквідності і платоспроможності в процесі фінансового аналізу використовують наступні показники:

  • а) коефіцієнт абсолютної ліквідності, показує в якій мірі всі поточні зобов'язання підприємства забезпечені готовими засобами платежу, які воно має в наявності на певну дату:
    • (1.31)

де Кал - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

ГК - грошові кошти;

ПФІ - поточні фінансові інвестиції;

ПЗ - поточні зобов'язання;

б) Загальний коефіцієнт покриття показує в якій мірі вся заборгованість

по поточних фінансових зобов'язаннях може бути погашена за рахунок усіх його поточних (оборотних) активів:

(1.32)

де Кзп - загальний коефіцієнт покриття;

ОА - оборотні активи;

ПЗ - поточні зобов'язання;

в) Загальний коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської

заборгованості характеризує загальне співвідношення розрахунків за цими видами заборгованості підприємства:

(1.33)

де Кскд - загальний коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

КЗ - кредиторська заборгованість.

7. Коефіцієнт фінансового левереджу (коефіцієнт фінансування) дозволяє встановити, яка сума позикових коштів залучена підприємством на одиницю власного капіталу. Фінансовий левередж вимірює ефект, який полягає у підвищенні рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення частки позикового капіталу в його загальній сумі. Для розрахунку ефекту фінансового левереджу використовують формулу:

(1.34)

де ЕФЛ - ефект фінансового левереджу, що полягає в прирості рентабельності власного капіталу, %;

СПП - ставка податку на прибуток;

КВРа - коефіцієнт валової рентабельності активів;

ПК - сума позикового капіталу;

ВК - сума власного капіталу.

Знання механізму впливу фінансового левереджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.

8. Основною з найважливіших передумов ефективного управління капіталом підприємства є оцінка його вартості.

Вартість капіталу являє собою ціну, яку підприємство платить за його залучення з різних джерел. Витрати на залучення капіталу або витрати на капітал - це сума постійних виплат, яку повинна здійснювати фірма власникам капіталу (інвесторам, кредиторам) з урахуванням суми залученого капіталу.

  • 1. Вартість капіталу підприємства слугує мірою прибутковості операційної діяльності. Оскільки вартість капіталу характеризує частину прибутку, який повинен бути виплачений за використання сформованого або залученого нового капіталу для забезпечення випуску та реалізації продукції, цей показник виступає мінімальною нормою формування операційного прибутку підприємства, нижньою межею при плануванні його розмірів.
  • 2. Вартість капіталу підприємства є базовим показником формування ефективності фінансового інвестування. Цей показник дозволяє оцінити не тільки реальну ринкову вартість або доходність окремих інструментів фінансового інвестування, але й сформувати найбільш ефективні напрямки й види цього інвестування на попередній стадії формування інвестиційного портфеля. І, звичайно, цей показник служить мірою оцінки прибутковості сформованого інвестиційного портфеля в цілому.
  • 3. Показник вартості капіталу в розрізі окремих його елементів використовується у процесі управління структурою цього капіталу на основі механізму фінансового левереджу. Мистецтво використання фінансового левереджу полягає у формуванні найвищого його диференціалу, однією з складових якого є вартість позикового капіталу. Мінімізація цієї складової забезпечується у процесі оцінки вартості капіталу, який залучається з різних позикових джерел, і формування відповідної структури джерел його використання підприємством.
  • 4. Рівень вартості капіталу підприємства є найважливішим вимірником рівня ринкової вартості цього підприємства. Зниження рівня вартості капіталу призводить до відповідного зростання ринкової вартості підприємства й навпаки. Таким чином, управління вартістю капіталу є одним із самостійних напрямків підвищення ринкової вартості підприємства, що є однією з цілей управління його прибутком.

Підводячи підсумки треба підкреслити, що існує багато підходів до удосконаленя системи управління капіталом на підприємстві. Капітал підприємства представляє собою грошові кошти що знаходяться в розпорядженні підприємства та призначені для покриття потреб у забезпеченні процесу його функціонування. Капітал в залежності від джерел залучення поділяється на власний та позиковий які в свою чергу мають свої особливості переваги та недоліки що здійснюють певний вплив на процес функціонування підприємства. Під структурою капіталу розуміють співвідношення власних та позикових коштів які підприємство використовує в процесі господарської діяльності.

 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>