Полная версия

Главная arrow Экономика arrow Актуальні пріоритети міжнародної економічної діяльності України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

Особливості ризиків дестабілізації української економіки

Світова фінансова криза наклалася в Україні на фазу посилення внутрішньої політичної кризи та викликала різке загострення структурних диспропорцій національної економіки, вивела на поверхню недієздатність моделі економічного зростання, яка встановилася у попередні роки. Йдеться про:

надмірну частку споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак - стабільного погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та ризиків валютної дестабілізації;

інституційну нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, що обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень;

несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів;

концентрацію експортної спеціалізації України на невеликій кількості товарних груп, що, при зростанні відкритості економіки, сформувало високу залежність економічної динаміки та фінансового становища від кон'юнктури зовнішніх ринків.

2. Підґрунтя наростання макрофінансової нестабільності в Україні було посилено некоректними заходами економічної політики у 2008 році, а саме збереженням високого рівня фіскального вилучення коштів на потреби споживання;

суттєвим збільшенням соціальних видатків бюджету на тлі наростання кризових явищ у світовій економіц затягуванням запровадження дієвих заходів щодо регулювання зовнішніх запозичень вітчизняних суб'єктів господарювання;

прийняттям рішення про офіційну ревальвацію гривні та відхід НБУ від протидії надмірному подорожчанню гривні;

«заморожування» суттєвої частини коштів на єдиному казначейському рахунку, що вело до поточної демонетизації економіки при формуванні ризикованого інфляційного монетарного «навісу».

  • 3. Експортоорієнтована модель економічного зростання з переважанням низькотехнологічного експорту виявилась вельми вразливою щодо спалаху світової кризи і раптових змін кон'юнктури на світових ринках. В умовах падіння зовнішнього попиту адаптаційна реакція економіки у вигляді девальвації гривні виявилася неефективною, й негативний ефект скорочення експорту виявився домінуючим щодо негативного впливу на загальну економічну динаміку (Рис.1).
  • 4. Негативні зовнішні чинники було посилено зниженням внутрішнього попиту на продукцію вітчизняної промисловості з боку як населення, так і державного та приватного секторів. Це було викликано як посиленням інфляційних процесів у перші місяці року, так і сповільненням приросту доходів, утрудненням залучення кредитних коштів, падінням платоспроможності підприємств, зростанням витрат на основні складові собівартості, що мало місце спочатку як наслідок обмежувальної антиінфляційної політики, а в останньому кварталі року - як наслідок наростання кризових явищ.
  • 5. Вплив зовнішнього чинника спричинив загострення внутрішніх дисбалансів вітчизняної банківської системи, які накопичувалися впродовж останніх років. В кризових умовах виявились обмежена ефективність монетарних засобів НБУ та нестача дієвих інструментів монетарного та курсового регулювання. Адекватні заходи часто застосовувалися з запізненням, що послаблювало їхній позитивний ефект, а відсутність чітко окресленої програми антикризових дій посилювала недовіру до НБУ і живила розгортання спекулятивних настроїв.
  • 6. Ефект кризи на соціальну політику, становище соціальної сфери, рівень та якість життя населення почав набувати відчутного прояву лише в останні місяці 2008 року, а вплив кризових явищ на становище з фінансуванням соціальних статей Державного бюджету виявився значною мірою відтермінованим на перший квартал 2009 р. З нашої точки зору, надалі слід очікувати поступового наростання проблемних явищ, пов'язаних насамперед із наявністю низки значних структурних вад вітчизняних ринку праці та системи соціального захисту. У зв'язку з тим, що показники основних державних соціальних гарантій в Державному бюджеті на 2009 рік “заморожено” на рівні листопада-грудня минулого року, слід констатувати зменшення рівня соціального забезпечення населення України в реальному вимірі навіть у разі стовідсоткового виконання бюджетного розпису.
  • 7. Криза отримала чіткий регіональний вимір. Найбільше падіння відзначено в східних регіонах України, де переважно сконцентровані підприємства металургії, машинобудування та хімічної промисловості, які найбільше постраждали від кризи. У грудні 2008 р. обсяг промислового виробництва в Дніпропетровській області був на 38,3 % меншим, ніж рік тому, в Донецькій - на 36,2 %, Запорізькій - на 31,6 %, Луганській - 25,6 %. Це, а також висока питома вага монофункціональних міст та районів в цих регіонах, відсутність потенційних можливостей та досвіду розвитку альтернативних видів економічної діяльності, відсутність традицій «заробітчанства» сприяють «консервації» кризової ситуації в цих регіонах. Поглиблення регіональної асиметрії показників економічного та соціального розвитку є вельми загрозливим, оскільки створює перешкоди процесам консолідації українського суспільства.
 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>