Полная версия

Главная arrow Этика и эстетика arrow Етика – філософське вчення про моральність і мораль

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

Моральність і справедливість

Одним з найбільш проблемних і емоційно напружених понять етики і повсякденної свідомості є поняття справедливості і пов'язане з ним поняття соціальної справедливості. Людині легше перенести несвободу і нерівність, ніж несправедливість.

У давньогрецькій мові справедливість позначалася словом «дике», що мало значення «правильний», «належний» на противагу «схоліа дике», що означало «помилковий звичай». На латині справедливість позначалася словом «юстиція», що мало значення, крім справедливості, ще і «правосуддя». У римському праві, незважаючи на його класовий характер, ще не було такого великого розриву між природним і позитивним правом, як у даний час, тому слово «юстиція» сприймалося як антипод несправедливості.

Явище справедливості виникає лише в рамках якої-небудь спільноти людей. Люди пов'язані загальною діяльністю. Постановка питання про справедливість припускає включення носіїв відносини справедливості в якусь цілісну систему.

Справедливість -- дитя незадоволеності людини життям. Задоволена людина в справедливості не має потреби, і не говорить про неї, навіть будучи членом розвиненого суспільства. Однак таких людей дуже мало і навряд чи вони відчувають задоволення життям протягом усього свого життя. Як писав Геракліт, «у бога все прекрасно і добре, і справедливо, люди ж одне вважають справедливим, інше -- несправедливим».

Справедливість припускає якийсь рівень згоди між членами спільноти з приводу суспільно значимих цінностей. Тому до неї застосовне таке визначення: справедливість є прагнення до індивідуального або групового блага. Прагнення до вищого або суспільного блага називається соціальною справедливістю.

У повсякденній свідомості і навіть в етичних здобутках справедливість нерідко асоціюється з рівністю. Зв'язок цих понять безсумнівний, однак вони нетотожні. Справедливість збігається з рівністю епізодично: у деяких випадках у формальній рівності (наприклад, для усіх встановлюються однакові правила в спортивних змаганнях, однакові права й обов'язки для осіб, що займають однакові посади), іноді у фактичній рівності (наприклад, при визначенні мінімальної заробітної плати або прожиткового мінімуму) і ніколи в зрівнялівці і круговій поруці. Мнима тотожність даних понять йде «знизу», від маси пригноблених і експлуатованих людей.

Складнішим є співвідношення розглянутого поняття з правом. Справедливість -- один з ідеалів природного права. У принципі він повинен втілитися в кожній нормі позитивного права. До того ж справедливість одержала інтуїтивно сприймане кількісне вираження, що дозволяє використовувати її у вирішенні практичних питань (ваги Феміди) у різних галузях громадського життя. У силу історичних особливостей російського, радянського і пострадянського суспільств утворився великий відрив норм позитивного права від ідеалів природного права. Правом стала іменуватися воля держави, виражена в нормах, а вони загальнообов'язкові для усіх. Однак сваволя держави вимагала ідеологічного камуфляжу начебто відомого висловлення: наш суд найсправедливіший і гуманніший у світі. Ідеологія держави не може допустити, щоб один з його найважливіших інститутів не мав морального виправдання. З цією метою починаються спроби теоретично обґрунтувати органічну єдність діючого права і справедливості.

Ідеал справедливості виник поза правом у практичних відносинах людей, набагато раніш права і використовується людьми не тільки в галузі права...

Загальне уявлення про справедливість часто пов'язується з розподілом чого-небудь між людьми. Це розподіл моральних і матеріальних стимулів, про що пишуть більше всього. Разом з тим, поняття справедливості містить у собі надання або необмеження можливостей діяльності («рівні можливості»), а також винагороду по заслугах у негативному смислі, тобто, покарання за провини і злочини. У смисловому плані справедливість багатолика, вона породжується різними обставинами й умовами життя людей. Коли рід голодував, кращий шматок давали сильному, а не слабкому, як повинно бути за природним правом. Пояснювалося це тим, що сильний член роду міг, полюючи, принести їжу всім. В роки війни деякі радянські громадяни, ризикуючи життям, укривали євреїв. Робили це з почуття жалю і солідарності з гнаними і переслідуваними. Це теж було справедливо, але поза всяким зв'язком із правом.

Відповідно до суб'єктів справедливості і можливостей розбіжностей їхніх інтересів, можна виділити кілька видів справедливості:

  • 1) Історично першим видом справедливості були відновлення або встановлення рівноваги відносин між суб'єктами діяльності. Повсякденне вираження «відновити справедливість» означає не що інше як відновлення втраченого раніше рівноважного стану з іншим суб'єктом. Механістичний термін «рівновага» наповняється конкретним змістом різних ситуацій. На це недвозначно вказує таліонне право, у якому таліон означав буквальне відшкодування нанесеного збитку і не зводився тільки до кровної помсти. Відновлення рівноваги у відносинах між суб'єктами може виражатися в приношенні вибачень кривдником скривдженому, у відшкодуванні нанесеного матеріального збитку, у наданні рівних прав обвинуваченню і захисту в суді, у наданні рівних умов учасникам змагань або трудових колективів виробничої діяльності і т.д. Сутність «рівноважності» відносин полягає в створенні однакових умов життя учасникам таких відносин.
  • 2) Справедливість -- еквівалент людських дій. Продавець і покупець до зустрічі на ринку раніше не знали один одного, а зараз між ними може бути встановлене відношення еквівалента: за таку-то кількість і якість товару покупець платить обговорену кількість грошей. Еквівалент може бути присутнім у трудовій діяльності: скільки заробив, стільки й одержи.

Відповідно до заслуг розподіляються почесті, нагороди, матеріальні блага, медалі, титули, учені ступені і звання і т.д. У негативному смислі еквівалентність виявляється у відповідності провини або злочину покаранню. Еквівалентність у даному випадку полягає не і буквальній відповідності покарання злочинові. Його неможливо установити з природничонауковою точністю. Еквівалентність виражається в сталості і повторюваності тих самих покарань за ті самі злочини. Коли за навмисне убивство Іванова присуджують до довічного позбавлення волі, а Петрова за таке ж діяння засуджують до десяти років позбавлення волі, справедливість явно порушена. Еквівалентність як вид справедливості виражається в тім, що чаші ваг Феміди знаходяться на одному рівні.

3) Справедливість як гуманізм. Цей вид справедливості має місце у відносинах працездатних і (або) багатих людей, з одного боку, і непрацездатних і бідних людей, з іншої сторони. У цих відносинах уже немає ні рівноваги, ні еквівалента. Дитина ще не може бути корисний кому-небудь, інвалід і старий уже не можуть бути корисні. У даному випадку справедливість очищена від розумінь реваншу або користі. Вона безкорислива і встановлюється без розрахунку на відповідний хід. Добродійність, якою займалися деякі підприємці, не є справедливістю, якщо підприємець одержує за свої пожертвування податкові пільги. Це розважливе лицемірство: затрачу менше грошей на виплату податків, так ще і придбаю славу благодійника.

У XX столітті адресатами гуманізму стали вже не окремі люди, а цілі народи і країни, що одержують гуманітарну допомогу. У цьому вбачається часткова компенсація за покалічені долі, за несправедливість доль, за несправедливість суспільства, у якому сильні можуть гнітити й експлуатувати слабких. Багатство не існує без бідності, тому пожертвування багатого бідному виглядає не тільки як милостиня, але і покаяння, часом лицемірне.

  • 4) Попереджуюча (превентивна) справедливість. Сутність даного виду полягає в попередженні зла. Звичайне попередження здійснюється між індивідами або державами, коли зазначені суб'єкти думають, що для нього є достатні підстави. Переконаний у настанні зла індивід робить визначені зусилля для його недопущення. Це відбувається звичайно всупереч інтересам інших осіб і навіть усупереч деяким нормам моральності. Одна з них -- «не донеси на ближнього свого» -- у випадку абстрактного тлумачення здатна перешкоджати попередженню зла. Вважається мерзенним і непорядним доносити на ближнього, але ближній замишляє вбивство або пограбування... Перешкодити цьому -- виходить, допомогти потенційній жертві, а в кінцевому рахунку і самому «ближньому». Нехай читач сам вирішить, як він вчинив би в даному випадку, чи буде утішена його совість дотриманням заповіді «не донеси». Більшість населення ряду країн виступає за страту серійних убивць не з почуття помсти (хоча буває і таке) або кровожерливості, а з розумінь попередження нових убивств. Страта для них є гарантією, що цей маніяк більше нікого не позбавить життя. При винесенні смертних вироків можливі помилки, що характерно в будь-яких масових процесах (у даному випадку судових розглядах). Але і при довічному позбавленні волі не менш можливі втечі засуджених, і смерть наздоганяє ще деяких неповинних людей.
  • 5) Організаційна справедливість. Складається в оптимальному розподілі соціальних ролей при досягненні загальної мети. Так, у книзі «Держава» Платон виклав свій проект ідеальної держави. Він поділяє населення на групи за моральними якостями людей і їх здібностями. Державою повинні правити філософи як носії мудрості і наукових знань. Охорону держави від внутрішніх і зовнішніх ворогів покликані здійснювати воїни-вартові. Виробництвом і торгівлею займаються люди з більш низькими соціальними статусами. Основним принципом держави є справедливість. Проблемою в такому суспільстві є лише права людини і соціальна мобільність, але якщо права дотримуються і мобільність досить вільна, не можна не визнати правоту філософа. Якби раптом шестерня в годинному механізмі здумала змінити свою функцію, зупинився б годинник. Якби барабан став виконувати соло замість скрипки, вийшла б какофонія. Організаційна справедливість застосовна не тільки до суспільства в цілому, але і до малих соціальних груп, до колективів. Незлагодженість роботи деяких колективів пояснюється саме порушенням організаційної справедливості. Трудові ролі іноді розподіляються не за здібностями членів колективу, а за іншими принципами.
  • 6) Процедурна справедливість. Сутність процедурної справедливості полягає у виробленні способу здійснення зазначених вище видів справедливості. Елементарний приклад недотримання цього виду справедливості можна бачити при розіграші різних лотерей. Даний вид справедливості властивий тільки високо розвиненим суспільствам. Члени менш розвитих суспільств не розуміють величезного значення процедури, її вони вважають несуттєвою і заморочливою справою. Східним слов'янам властива приголомшлива байдужість до процедурної справедливості від обрахування й обваження в магазині до принципів керування суспільством. На відміну від допитливих громадян держав західного світу, «совки» змирились з горезвісним принципом «демократичного централізму», за якого низи беззастережно підкорялися верхам у прийнятті будь-яких рішень, які вторгаються навіть в особисте життя людини, із багатоступінчастістю виборів, з формуванням виборчих комісій діючою адміністрацією щодо власних перевиборів, з відсутністю контролю виборців за роботою виборчих комісій, із платою при звертанні в суд з приводу реалізації своїх конституційних прав, з оплатою реєстрації народження, шлюбів, розводів і смертей і інших перлин комуністичної і посткомуністичної епохи.

Найчастіше процедурна справедливість і її порушення мають місце й у виборчому праві. В даний час обговорюється питання про основні виборчі системи: мажоритарну і пропорційну. Та й інша мають достоїнства і недоліки. Однак загальним недоліком обох систем є голосування бюлетенями. Контроль за їхньою кількістю і розподілом здійснює діюча влада, а вона є зацікавленою стороною. Голосувати бюлетенями -- те ж саме, що зважувати продукти на ринку чавунними гирями. В обох випадках підробка відбувається просто. За сучасного рівня розвитку електроніки неважко організувати голосування електронним способом.

Усі види справедливості позначені прагненням до того або іншого виду блага. У кожної людини своє розуміння справедливості і тому, начебто, неможливо виробити якесь загальне для всіх поняття справедливості. Існують критерії справедливості за явної незгоди частини членів суспільства або колективу: 1) не ущемляються права і свободи кожної окремої людини; 2) спільність людей, до якого належить даний індивід, зберігає стабільність і життєздатність.

Існує й інший вид справедливості -- соціальна справедливість. Він функціонує у відносинах великих соціальних груп, у масштабі суспільства і людства. Особистісні контакти індивідів - це винятки з правила, а не правило. Проте кожний відчуває на собі наявність або відсутність соціальної справедливості. Соціальна справедливість -- це система суспільних інститутів, що не в одиничних діях, а за своєю структурою постійно забезпечує задовольняючий, щонайменше, більшість членів суспільства розподіл політичних, юридичних, економічних і інших прав і матеріальних цінностей.

З приводу поняття соціальної справедливості існують ряд концепцій, кожна з яких показує ту або іншу грань цього явища.

  • 1) Егалітаристська концепція. Виходить із близькості або тотожності понять справедливості і рівності. Зближення зазначених понять характерно для несоціалістичного егалітаристського світогляду. Як писав Ж.-Ж.Руссо, «жоден громадянин не повинен бути настільки бути настільки багатий, щоб могти купити іншого, і жоден настільки бідний, щоб бути змушеним продавати себе».
  • 2) Ревізіоністсько-ліберальна концепція. Виходить з можливості збалансувати волю і рівність. Політична рівність повинна бути підкріплена рівністю майновою, щоб уникнути масової убогості, з одного боку, і захоплення державної влади великими власниками.
  • 3) Меритократична концепція (мерит -- заслуга, достоїнство). Припускає конструювання такої соціальної системи, у якій кожному громадянинові надана можливість одержати статус і пов'язані з ним блага відповідно до своїх заслуг. Поняття заслуг у тім або іншому типі суспільства різні, але в демократичному суспільстві передбачається, що такими заслугами є таланти, зусилля, прийняття ризику, роль у досягненні кінцевого результату.
 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>